Лелеки той Чорнобиль оминають,
Нема кому нести тут новину.
Давно тут люди діток не чекають,
Злий атом вигнав їх на чужину...
Україно ! Ти маєш пам'ятати своїх героїв! -Під таким девізом пройшов у нашому НВК мітинг «Скорботи»
26 квітня 2016 року минає 30 років з дня трагедії на Чорнобильській АЕС.
Все далі віддаляють нас роки від страшних квітневих подій 1986 року. Чорнобиль – біль України, біль усього світу. Важко уявити, як би виглядав світ сьогодні, якби не мужність ліквідаторів аварії, що загасили пожежу на Чорнобильській АЕС. А наслідки були б ще більш вражаючими: нині не було б жодної людини в Європі і половині Азії. Втім і реальні наслідки аварії на ЧАЕС примушують здригнутися наші серця.
Радіаційного забруднення після чорнобильської пожежі планета Земля остаточно позбудеться через тисячі років. Чи виживе людство так довго? Чи буде зроблено висновки та вжито заходів аби запобігти черговій техногенній катастрофі? Ось чому важливо пам'ятати, вчитися на помилках, свято берегти і поважати тих, хто жертвував своїм життям, здоров'ям, рятуючи все людство.
Чорнобильська трагедія забрала життя десятків тисяч людей, завдала шкоди здоров'ю десяткам мільйонів. Її наслідки ще відчують на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Жодна статистика не скаже скільки людських доль понівечено Чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів дотліває по різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у вічність…
Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.
Живі і мертві… всі відважні
Вітчизни-матері сини.
Людське життя, мов цвіт черешні,
Осипалось… не з їх вини!
Нам горе люте миром перебути,
Нам поховати зло в бетон і бронь.
І не забути, доки світ і люди,
Синів землі, що відвели вогонь.
| 
