 У кожного з нас, громадян України, є рідна
мова. Українська, кримськотатарська, болгарська, гагаузька, російська,
білоруська, караїмська, їдиш... Рівень розвитку рідної мови є джерелом
духовного розвитку народу. "Без мови рідної, юначе, й народу нашого
нема",- писав Володимир
Сосюра. Тому знати, берегти і
примножувати рідну мову – це обов'язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює
значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може
розраховувати на гідне місце в суцвітті народів. Історія свята, на жаль, має
трагічний початок. 21 лютого 1952 року у
Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової
заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у
Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на
Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний
День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному
питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні. Ми щиро переконані у тому, що всі мусять
добре знати свою рідну мову. Чому? Тому, що це – обов’язок перед власним народом, перед
прадідами та дітьми. Перед Богом і вічністю. 
|
